Цікавинки історії

Центр – м. Овруч

Перша історична згадка про місто – 946 р. («Повесть времённых лет»)

Стародавнє волинське місто Овруч вперше згадується ще до хрещення Русі, до 946 р. Відоме в літописах під назвами Вручай, Вручий, Овручев. Коли саме точно був заснований центр древлянської землі невідомо, адже ця місцевість була заселене ще в 5-4 тисячолітті до н. е. В літописі вперше згадується як древлянське місто, яке було підкорено княгинею Ольгою. В Іпатіївському літопису згадується як місто, де загинув князь Олег в 977 р.

Овруч мав потужну фортецю на час входження до Київської Русі. В 12 ст. місто було резиденцією князя Рюрика Ростиславича. Окремі рештки укріплень цього періоду збереглися і до наших днів. Знищений монголо-татарами, Овруч відродився на початку XII ст., коли ввійшов до Галицько-Волинського князівства, мав свою фортецю. З 1356 р. місто входить до Литовського князівства. Кримський хан Едигей взяв місто в 1399 р.

Овруч був об'єктом постійного нападу кримських татар. Для оборони був збудований дерев'яний замок, який було зруйновано в 1506 р. З часом фортеця була відбудована та модернізована — з'явився глибокий рів, а саму фортецю обнесли кам'яним муром. Фортеця мала чотири в'їзні брами та шість багатоярусових башт.

З 1569 р. Овруч входить до складу Речі Посполитої і стає центром Овруцького староства. У 1641 королем Владиславом IV надане магдебурзьке право.

В 1648 р. створено козацький полк, який очолив Іван Голота. З 1649 — сотенне місто Київського полку.

Овручани брали участь у народному повстанні проти польсько-шляхетського панування під керівництвом овруцького полковника Дацка Васильовича (Дерик) 1664-1665 рр.); у козацько-селянському повстанні під керівництвом С.Палія 1702-1704рр. та в національно-визвольному повстанні “Коліївщина” (1768 р.) 7 вересня 1812 р. в Овручі розташувався полк народного ополчення Полтавської губернії.

В роки революції і громадянської війни бували в місті Г.І.Котовський, В.Н.Боженко, голова ВЦВК України Г.І.Петровський, голова Раднаркому В.Я.Чубар.

У напружених трудових буднях минали останні роки третього десятиліття ХХ віку. Періодом розвитку промисловості, зміцнення колгоспів, поширенням стаханівського руху, підвищенням культури і добробуту трудящих були передвоєнні роки жителів Овруцького району. Розвивалась легка і харчова промисловість, дрібні кустарі об’єднались у артілі, організовувались лісгоспи, почалось промислове видобування кварцитів. В Овручі діяли: макаронна фабрика, маслозавод, хлібзавод, шкірзавод, швейна, меблева, капелюшна артілі, деревообробна фабрика. Масову продукцію видавала Овруцька друкарня. Успіхів було досягнуто в справі народної освіти, культури. Велика увага приділялась охороні здоров’я. Велось інтенсивне будівництво. В Овручі заявились 2 середні і семирічна школи, дитсадки, дитячі ясла, Палац піонерів, кінотеатр, Будинок селянина, медичні заклади, школа машинно-тракторного учнівська. Функціонували поштова та телефонна станції. Працювала обласна школа медсестер, був відкритий вечірній педтехнікум. Діяли офіцерські курси та дивізійна авіашкола (готувала спеціалістів для технічного обслуговування літаків).

Станція Овруч стала однією з найбільших на Південно-Західній залізниці. Стали до ладу дві залізничні колії за маршрутами Овруч-Чернігів, Овруч - Білокоровичі.

До 1937 року всі селяни об’єднались у колгоспи. Для розвитку сільськогосподарської галузі створено рай сільбуд, МТС. За великі досягнення у розвитку колгоспного господарства 1940 року більш 100 передовиків Овруцького району затверджені учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1941 року, серед яких рядові колгоспники різних професій, ланкові, бригадири.

Вітчизняна війна наклала свої жахливі відбитки. За 26 місяців окупації фашисти замордували понад 900 чоловік мирних громадян міста. Гітлерівці знищили на Овруччині більше 6 тис. чоловік. Більше п’яти тисяч було забрано на фашистську каторгу в Німеччину. Окупанти розрушили місто Овруч, практично зрівняли з землею Словечне. Спалено повністю 30 сіл, частково – 12, загинули в огні 3362 мирних жителі.

Овруччина – край партизанської слави. В роки Великої Вітчизняної війни тут діяло партизанське з’єднання Героя Радянського Союзу Сабурова Олександра Миколайовича (1908 – 1974). Визволяючи нашу землю в м. Овручі загинув Герой Радянського Союзу, командир Словацького партизанського загону Ян Налепка (Репкін) (1912 – 1943).

В сучасних межах район існує з 1962 року після об’єднання зі Словечанським районом.